Як я написав статтю про краш-ігри і майже став лудоманом

Коротка тру-сторі про те, як професія копірайтера може завести у фінансовий нокдаун, депресію та перевернути життя. Без сміху*очків, успішних кейсів та двох лідів в статці. 

Я більше 10 років працюю автором на фрілансі. Пишу про high tech, онлайн-маркетинг, IT, манімейкинг, SEO та інші штуки, які пов'язані з діджаталом. На початку професійного шляху взяв собі за правило максимально занурюватись у тему, щоб видавати експертний контент і одного разу мені це аукнулося. 

В редакції поставили завдання написати про новий тренд в iGaming — краш-ігри. Це продукти на базі механіки «зроби прогноз-отримай гроші». Гравець ставить гроші та спостерігає за зростанням банку, а вийти може в будь-який момент до фактичного завершення раунду. 

Навіть якщо не заливали гемблу, то 100% бачили рекламу Aviator, Jet X, Plinko та інших продуктів. Зараз крипто-казино пропонують десятки різних слотів, деякі з них затягують з першої ставки, а інші не вартують і пари витрачених доларів. 

Я зареєструвався в одному ліцензійному українському казино, залив 3 500 грн, які видали на тест слотів, і радісно побіг тестувати автомати з чіткою думкою про те, що мене не затягне. 

Спочатку мені щастило і я заробив майже +100% від суми депозиту, але запас фортуни швидко закінчився. В мене вистачало сили волі, щоб вивести 1 000 грн і я все одно залишався в плюсі, адже гроші давали на тест.

Здогадатися, що було далі, нескладно. Через кілька днів я перейшов на крипто-казино, залив 1 000 грн і втягнувся. Адреналін від можливості заробити гроші в кілька кліків, помножений на вірусну механіку зробив свою чорну справу. 

Спочатку я грав кожну п'ятницю після роботи, закинувши десь $100 на рахунок і вже до кінця вечора вони перетворювалися на 0. Потім в мене виникла залежність — я не міг нормально працювати, а думав, як скоріше виконати рутину і повернутися в світ азарту. 

Пізніше я почав грати з телефону і ховатися в різних кутках квартири, щоб ніхто не бачив чим я займаюся. Коли почав страждати фінансовий бюджет, я зрозумів, що треба зав'язувати. Але це було складно і кілька разів я зривався. Так продовжувалося десь 4 місяці. 

Точну суму програшів я не рахував, але гадаю, за весь період це було ≈$1 000. Сенс не в цифрах, а в залежності. Гравцю хочеться повертатися за новою порцією адреналіну, інвестуючи свої копійки.

Як би пафосно це не звучало, але мене врятувала сила волі. Для себе я знайшов дієвий рецепт для позбавлення від будь-якої залежності — просто перетерпіти тиждень-два і вона зникне. Головне, не зробити черговий камбек, тоді вилізти буде набагато складніше. 

Подобні історії не завжди завершуються хепі-ендом. Багато лудоманів залишаються без машин, квартир, сімей та з видаленими контактами в телефонній книзі. Це серйозна проблема, яку в нашому суспільстві замовчують.

Казино можна позіціонувати як спосіб весело провести час, але є багато але. Від порції адреналіну після роботи до залежності всього кілька депів. Нікому не рекомендую сідати на ігрову голку. 

Висновки кожен робить сам, але ви зрозуміли, що працювати копірайтером не так просто. Тому або не лізте в цю сферу, або ставайте херовим автором і не тестуйте все на собі. Не будьте як я. 

А наступного разу я розкажу, як тестував на собі пис***крем. Але це вже інша історія.